Короткий опис(реферат):
Актуальність зазначеної у заголовку проблеми зумовлюється потребою в осмис-ленні особливостей постання і розвитку держави в Україні як системного явища, істотні
й необхідні ознаки якого відображають поняття: “держава”, “державність” й “
державотворення”. Розуміння останніх важливе для усвідомлення історико-правових
особливостей минулого України та для оцінки логіки розвитку сучасних політичних і
суспільних процесів у нашій державі. Звідси, мета статті, методологічну основу якої
становить діалектичний метод пізнання суспільно-політичних та правових явищ та
процесів, полягає в тому, щоб привернути увагу до проблеми держави й, головно,
державності як наукових категорій в контексті українського державотворення; про-
стежити основні з існуючих в науці підходів щодо розуміння означених понять і
висловити своє ставлення до них; визначити смисловий зв’язок між поняттями “
держава”, “державність” й “державотворення”; окреслити сутність феномену національної
держави й української (національної) державності.
Стверджується, що поняття “держава” і “державність” як наукові категорії – це
поняття різних вимірів державно-правової дійсності. Підкреслюється розуміння
державності як прояву соціально-історичної укоріненості “держави” у буття суспільства.
Акцентується на національно-духовній природі й національно-культурній орієнтації
державності, на її співставності з націогенезом. Аргументується теза про те, що державність народу або завершується появою суверенної держави, або/чи свідчить про незавершеність процесу її розбудови. Умотивовується рівнозначність понять “державність” і
“державотворення”. Обґрунтовується теза нерівнозначності понять “українська
державність” і “українська національна державність”. Наголошується на тому, що процес
націогенезу й національного державотворення в українського народу вперше припадає
на останню третину XVI – першу половину XVII ст., і пов’язується передовсім з
козацтвом.
