Короткий опис(реферат):
Патології печінки (гепатопатії) у собак мають значне поширення. Всесвітня ветеринарна асоціація дрібних тварин пропонує підтверджувати діагноз на хворобу печінки прижиттєвим гістологічним дослідженням органу. Оскільки у ветеринарних клініках не завжди є можливість провести пункцію печінки, метою нашої роботи було вивчити клінічні ознаки та показники крові за гепатопатій у собак і на основі отриманих даних показати типові симптоми та лабораторні тести ураження органу і можливий характер розвитку патологічного процесу. Матеріалом для досліджень були здорові та хворі з патологією печінки собаки різних порід. При клінічному дослідженні хворих тварин встановлювали пригнічення, блювоту, гарячку, болючість у ділянці печінки, інколи жовтяничність склери, видимих слизових оболонок та шкіри. Проведені біохімічні дослідження крові хворих показали порушення основних функцій печінки: жовчоутворювальної, жовчовидільної, знешкоджувальної, протеїнсинтезувальної. У крові собак за гепатопатії, порівняно з клінічно здоровими, встановлено зростанням вмісту загального білірубіну у 7,5 раза (Р ˂ 0,05), жовчних кислот у 3,2 раза (Р ˂ 0,001) та аміаку на 61 % (Р ˂ 0,05) і зниження на 23 % кількості альбуміну (Р ˂ 0,01). Вміст загального протеїну та сечовини у сироватці крові хворих тварин не відрізнявся від клінічно здорових. У всіх хворих собак зростала активність АлАТ у 8,5 раза (Р ˂ 0,05), АсАТ у 10,2 раза (Р ˂ 0,001) та ЛФ у 9,3 раза (Р ˂ 0,01), що вказує на ураження клітин гепатобіліарної системи. Показники функціонального стану печінки (білірубін, жовчні кислоти, аміак, альбумін) та ензимів (АлАТ, АсАТ, ЛФ) крові у групі хворих собак мали значні коливання і залежали від тяжкості та перебігу патологічного процесу. При дослідженні загального аналізу крові хворих встановлено зниження на 19,8 % вмісту гемоглобіну (Р ˂ 0,01), на 23,2 % кількості еритроцитів (Р ˂ 0,01) та на 19,8 % величини гематокриту (Р ˂ 0,01). У крові хворих собак кількість лейкоцитів зростала утричі (Р ˂ 0,001), це відбувалося за рахунок паличкоядерних (Р ˂ 0,01) та сегментоядерних нейтрофілів і моноцитів. Водночас у крові хворих зменшувалася кількість лімфоцитів (Р ˂ 0,001). На основі аналізу індивідуальних даних клінічних ознак та показників крові хворих собак можна зробити висновок, що у тварин переважно розвивався гепатит і у частини патологічний процес мав гострий перебіг, а в інших – хронічний.