Короткий опис(реферат):
Оленярство, як галузь тваринництва, набуває все більшої популярності в Україні. Розвивається мережа вольєрів і фермерських комплексів. Водночас умови утримання оленів вимагають сучасних підходів до формування критеріїв оцінки благополуччя оленів, розробки нових або вдосконалення існуючих систем годівлі чи годівлі тварин, моніторингу їх захворювань, проведення профілактичних заходів. У результаті аналізу опублікованих наукових джерел літератури дослідження вітчизняних і зарубіжних учених були спрямовані на вирішення цих проблем. Акцент зроблено на особливостях травлення в оленів і критичній ролі кишкової мікробіоти у сприянні травленню та всмоктуванню в організмі господаря. Зроблено висновок, що для забезпечення високої продуктивності протягом року необхідно згодовувати оленям оптимальний вміст у раціонах обмінної енергії (МЕ), протеїну та мікроелементів з урахуванням фізіологічних потреб тварин або стадії виробничий цикл, вік тварин, їх стать і пору року. Загалом дорослим оленям (230–250 кг) потрібно в середньому 19, 35, 42 та 28 MJME/день восени, взимку, навесні та влітку відповідно відповідно до постійного рівня сирого протеїну (21,1 ± 4,0). , 14,7 ± 1). ,0, 11,1 ± 1,1 та 6,5 ± 0,8 (навесні, влітку, восени та взимку). забезпечення, особливо на першому році життя. Різниця в потребі оленів у макроелементах істотна. Обґрунтовано, що в раціоні цього виду тварин міститься 0,4 % кальцію і 0,3 % фосфору. відповідає 0,75 і 0,40 %. Молодняк потребує в раціоні 0,6 % кальцію і 0,4 % фосфору. Рекомендований рівень мінеральних речовин і вітамінів для оленів різних вікових груп повідомляється мало. тваринам вітамін А – 4500 МО/кг, вітамін D3 – 1100 МО/кг, вітамін Е – 90 МО/кг. Водночас у молодняку оленів потреба в цих лімітних вітамінах вища в середньому на 10‒40 %. Тварини повинні отримувати з кормом достатню кількість мікроелементів (селену – 0,25 мг/кг, кобальту – 0,3 мг/кг, міді – 15 мг/кг, заліза – 250 мг/кг, марганцю – 100 мг/кг, йоду – 1). мг/кг, цинку – 75 мг/кг).