Інформація по репозитарію

Положення про електронний архів

Авторський договір

Реєстрація

Інструкція із розміщення робіт у репозитарії

Показати скорочений опис матеріалу

dc.contributor.author Градович, Н.
dc.contributor.author Параняк, Р.
dc.contributor.author Литвин, Н.
dc.contributor.author Качан, А.
dc.contributor.author Диня, В.
dc.date.accessioned 2024-06-12T12:16:58Z
dc.date.available 2024-06-12T12:16:58Z
dc.date.issued 2024
dc.identifier.citation Львів uk_UA
dc.identifier.issn 2707-5834
dc.identifier.uri http://localhost:8080/xmlui/handle/123456789/810
dc.description.abstract У цій статті автори пропонують поглиблений аналіз сучасного стану гідроекосистем та проблем їх збереження. Детально розглянуто ключові завдання аквакультури як інструменту вирішення проблем управління. Автори розглядають різні підходи та методи, що використовуються для екопокращення досліджуваної галузі, наводячи приклади позитивного впливу на біорізноманіття та стійкість водних екосистем. Аквакультура є перспективним способом вирішення проблем продовольчої безпеки та відіграє важливу роль у функціонуванні екологічних систем. Завдяки комплексному управлінню можна досягти бажаних результатів, зокрема збереження біорізноманіття, що сприятиме сталому функціонуванню організмів. Відповідно, це допомагає зменшити рівень тиску на природні популяції, регулюючи рибальство і таким чином дозволяючи природним екосистемам підтримувати свій баланс. Практика аквакультури передбачає охорону та збереження природних середовищ існування, таких як водно-болотні угіддя та місця гніздування багатьох видів птахів. Такі території є критично важливими для відтворення багатьох водних видів, сприяючи функціонуванню екосистеми. Сучасні системи аквакультури включають методи моніторингу, оскільки вони можуть становити екологічну загрозу та створювати екологічні ризики для відповідного стану гідроекосистеми. Інші важливі завдання включають покращення управління відходами аквакультури та покращення якості води шляхом видалення надлишку органічної речовини та інших частинок за допомогою природних біофільтрів. До перспективних методів аквакультури відноситься вирощування водоростей, які поглинають вуглекислий газ з атмосфери та сприяють розвитку зеленої енергетики. Аквакультура місцевих громад зменшує залежність від природного рибальства, забезпечуючи робочі місця та альтернативні джерела їжі. Дослідження аквакультури можна використовувати в проектах відновлення екосистем. Розуміння взаємодій у системах аквакультури сприяє пізнанню динаміки екосистеми та є основою для практики управління. У висновках статті підкреслюється важливість аквакультури як інструменту досягнення сталого розвитку екосистеми та надаються практичні рекомендації щодо подальших досліджень у цій сфері. Такий підхід дозволяє висвітлити багатоаспектність проблем та їх актуальність для наукового співтовариства та практичного застосування в природокористуванні. uk_UA
dc.language.iso other uk_UA
dc.publisher ЛНУВМ та БТ ім. С.З. Гжицького uk_UA
dc.subject аквакультура uk_UA
dc.subject гідроекосистема uk_UA
dc.subject гідробіонти uk_UA
dc.title Екосистемне значення аквакультури : ст. uk_UA
dc.type Article uk_UA


Долучені файли

Даний матеріал зустрічається у наступних фондах

Показати скорочений опис матеріалу