Короткий опис(реферат):
У статті наведено дані про особливості вмісту Сульфуру та цистину у вовні різних порід овець та їх зв’язок з ростом вовни і
її міцністю. До уваги взяли такі породи: асканійську тонкорунну, прекос, латвійську темноголову, українську гірськокарпатську
та каракульську. Об’єктом досліджень служила вовна, зразки якої відбирали з ділянки шкіри за лопаткою перед весняною стрижкою. Показано, що найвищий вміст Сульфуру є у вовні каракульської породи (3,05 %) та породи прекос (2,90 %), а найнижчий — у
латвійських темноголових овець (2,65 %). Натомість, найвищий вміст цистину зафіксовано у овець асканійської тонкорунної
породи (11,87 %) та породи прекос (11,46 %), а найнижчим його вмістом характеризується вовна каракульських овець (8,99 %) та
латвійської темноголової породи (10,10 %). Генетичні чинники, тобто породні особливості, впливають на темпи росту вовни.
Найвищими вони є у каракульських овець (873 мг/см/добу) та овець асканійської тонкорунної породи (857 мг/см/добу). Дещо нижчими в овець породи прекос (844 мг/см/добу) та української гірськокарпатської породи (766 мг/см/добу), а найнижчими — латвійських темноголових овець (742 мг/см/добу). Встановлено, що найвищі показники міцності на розрив характерні для грубої вовна
каракульських (9,6 сН/текс) та напівгрубої українських гірськокарпатських овець (9,3 сН/текс), оскільки саме ці волокна характеризуються найтовстішим кутикулярним шаром. Натомість найнижчі показники міцності характерні для вовни овець латвійської
темноголової породи (7,0 сН/текс) та прекос (7,1 сН/текс). У результаті аналізу отриманих даних між вмістом Сульфуру і цистину та інтенсивністю росту вовни не виявлено кореляційних зв’язків. Натомість між вмістом Сульфуру та міцністю волокон
існує пряма корелятивна залежність (r = 0,831 для вовни каракульської породи овець, 0,713 для латвійської темноголової, 0,698
для української гірськокарпатської, 0,544 для асканійської тонкорунної та 0,460 для вовни овець породи прекос).
