Показати скорочений опис матеріалу
dc.contributor.author | Хвостик, В. П. | |
dc.contributor.author | Паскевич, Г. А. | |
dc.contributor.author | Фіялович, Л. М. | |
dc.date.accessioned | 2024-03-25T08:17:13Z | |
dc.date.available | 2024-03-25T08:17:13Z | |
dc.date.issued | 2022 | |
dc.identifier.citation | Львів | uk_UA |
dc.identifier.issn | 2707‐5834 | |
dc.identifier.uri | http://localhost:8080/xmlui/handle/123456789/657 | |
dc.description.abstract | У статті наведено результати описового моделювання несучості в гусей різних генотипів у процесі створення диморфної популяції. Модель Т. Бріджеса у всіх групах птиці завищувала показники несучості на другому та п’ятому місяцях яйцекладки – відповідно на 0,41–7,63 % та 4,10–6,64 %. Водночас на четвертому місяці несучості вона занижувала її значення – на 4,1–6,91 %. У середині яйцекладки, тобто на третьому місяці, дана модель найбільш точно її описувала – відхилення теоретичних значень від емпіричних були мінімальними (у межах 0,37–43 %). Загалом за використання моделі Т. Бріджеса середній відсоток відхилень фактичних показників несучості від емпіричних склав 2,31–4,37 %. Найбільшу відповідність фактичних показників з розрахованими серед досліджених груп визначено у гусей F2 (2,31 %). За використання моделі Ф. Річардса виявлено подібні тенденції математичного опису несучості. Дана модель завищувала значення несучості у гусей різних генотипових груп на другому (1,39–8,88 %) та п’ятому (5,00–7,43 %) місяцях яйцекладки. На четвертому місяці ця модель занижувала показники несучості у птиці у межах 4,13–7,19 %. У підсумку середній відсоток відхилень фактичних показників з теоретично визначеними цією моделлю був невисоким і перебував у межах 2,47–5,07 %. Порівнюючи використання моделей Т. Бріджеса та Ф. Річардса на гусях однієї групи, можна підкреслити вищу ефективність першої, тобто більш високу точність збігу фактичних і теоретичних значень помісячної несучо- сті. Аналіз коефіцієнтів використаних моделей серед гусей досліджених груп свідчить, що найбільша експоненційна швидкість росту теоретичної кривої яйцекладки характерна нащадкам F1 і F2, тим часом як за функцією Т. Бріджеса вона є найнижчою у нащадків третього покоління та диморфних гусей, а за рівнянням Ф. Річардса – у вихідних порід. Кінетична швидкість нарощування теоретичної кривої за моделлю Т. Бріджеса найвища у птиці F3, рейнської породи та створених диморфних гусей, а за функцією Ф. Річардса – у F1, F2 і також у рейнських гусей. | uk_UA |
dc.language.iso | other | uk_UA |
dc.publisher | Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького | uk_UA |
dc.subject | несучість гусей | uk_UA |
dc.subject | гуси | uk_UA |
dc.title | Використання математичних моделей для опису несучості гусей : ст. | uk_UA |
dc.title.alternative | Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. Серія: Сільськогосподарські науки | uk_UA |
dc.type | Article | uk_UA |