Короткий опис(реферат):
Актуальність теми дослідження полягає в тому, що в епоху глобалізації
економіки відбувається взаємний обмін капіталовкладеннями. В результаті
глобалізації економіки з'явилася проблема співвідношення інтересів іноземного
інвестора і держави, що приймає іноземні інвестиції. Іноземному інвестору,
який є стороною цивільно-правового договору, необхідно надання відповідних
правових гарантій, які, в свою чергу, можуть бути реалізовані за допомогою
відповідних національно-правових і міжнародно-правових механізмів.
Тим часом держава, яка приймає іноземні інвестиції, не в кожному
випадку може надати іноземному інвестору широкий перелік правових
гарантій, оскільки ця держава також потребує захисту своїх національних
інтересів. Якщо раніше переважно промислово розвинені країни вкладали
інвестиції в економіку країн, що розвиваються, а також країн з перехідною
економікою, в яких можливі великі інвестиційні ризики (політичні, економічні,
правові), у порівнянні з розвиненими країнами, то в даний час також
відбувається і зворотний процес, коли країни, що розвиваються і країни з
перехідною економікою вкладають інвестиції в економіку промислово
розвинених країн.
Прикладом тому може служити статистика з доповіді про світові
інвестиції 2018 року конференції і Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та
розвитку. Так, в частині прямих іноземних інвестицій відзначається, що
найбільшим одержувачем були Сполучені Штати, котрі залучили 275 млрд дол.
США, за ними слідував Китай, який досяг рекордного рівня 136 млрд дол.
США. Крім цього, в доповіді про світові інвестиції 2018 року підкреслюється,
що потоки з країн, що розвиваються скоротилися на 6% до 381 млрд дол.
США, в першу чергу через зниження - вперше за 15 років (на 36% до 125 млрд
дол. США) – з Китаю в результаті проведення обмежувальної політики у
відповідь на великий відтік капіталу в 2015-2016 роках. Вивіз з країн з
перехідною економікою виріс на 59% і склав 40 млрд дол. США.
4
Разом з тим іноземні інвестиції в країнах, що приймають іноземні
інвестиції, можуть піддаватися таким ризикам, як: експропріація,
націоналізація, зміна законодавства держави-реципієнта в несприятливу для
іноземного інвестора сторону, обмеження переказу прибутку, одержуваної
іноземними інвесторами від вкладених ними інвестицій з держави-реципієнта
іноземного капіталу, і іншим.
Основними гарантіями, спрямованими на захист прав іноземного
інвестора від зазначених та інших ризиків, є: право на своєчасну, справедливу
компенсацію в разі експропріації, націоналізації, право на отримання і
використання доходів від вкладення інвестицій, право безперешкодного
переміщення майна за межі приймаючої держави. Тим часом у багатьох
міжнародних інвестиційних угодах належним чином не врегульовані терміни
виплати компенсації в разі експропріації, націоналізації власності іноземного
інвестора.
Разом з тим необхідно відзначити, що, поряд з наданням правових
гарантій іноземному інвестору, також необхідні певні обмеження по
відношенню до іноземного інвестора в міжнародному інвестиційному процесі з
метою дотримання балансу інтересів між іноземним інвестором та
приймаючою іноземні інвестиції державою. Збереження балансу інтересів має
бути невід'ємною складовою цивільно-правових відносин, в тому числі з
іноземним елементом, якими також є транскордонні інвестиційні відносини між
іноземним інвестором та приймаючою іноземні інвестиції державою.
Мета магістерської роботи полягає у формуванні наукового підходу до
правових механізмів реалізації гарантій прав і законних інтересів іноземних
інвесторів, а також вироблення рекомендацій щодо вдосконалення
національних і міжнародних гарантій, що надаються іноземним інвесторам,
визначенні напрямків їх вдосконалення.
Поставлена мета дослідження зумовлює наступні задачі:
1. Проаналізувати чинне національне інвестиційне законодавство
України та ряду інших держав, міжнародні багатосторонні і двосторонні
5
інвестиційні угоди, в сукупності передбачають правові механізми реалізації
гарантій прав і законних інтересів іноземних інвесторів, а також практику
міжнародних організацій, міжнародних комерційних арбітражів і судовоарбітражну практику в даній сфері;
2. Дослідити взаємодію національно-правових і міжнародно-правовому
гарантій, що надаються іноземним інвесторам, а також зміни національного
законодавства в сфері інвестицій з метою його вдосконалення;
3. Розглянути особливості трансформації норм міжнародних
інвестиційних договорів в національне законодавство з метою найбільш
ефективної реалізації гарантій прав і законних інтересів іноземних інвесторів;
4. Встановити необхідність збереження балансу інтересів між іноземним
інвестором та приймаючою іноземні інвестиції державою як складової
цивільно-правових відносин з іноземним елементом;
5. Дослідити правові норми, що регулюють право власності іноземних
інвесторів в цивільному законодавстві;
6. Визначити роль міжнародних організацій і міжнародних комерційних
арбітражів, що забезпечують реалізацію гарантій прав і законних інтересів
іноземних інвесторів;
7. Дослідити значення категорії «публічний порядок» у сфері визнання і
приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, що виникають з
цивільно-правових відносин як кінцевої стадії механізму реалізації гарантій
прав і законних інтересів іноземних інвесторів.
Теоретична і практична значущість роботи полягає в тому, що окремі
висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі
викладання таких дисциплін, як цивільне право, підприємницьке право,
міжнародне приватне право, інвестиційне право, а також в області
вдосконалення національних і міжнародних гарантій прав і законних інтересів
іноземних інвесторів і механізмів їх реалізації.
Сформовано науковий підхід до правових механізмів реалізації гарантій
прав і законних інтересів іноземних інвесторів. Зокрема, зроблено висновок про
6
те, що правові механізми реалізації гарантій прав і законних інтересів
іноземних інвесторів представляють систему правових засобів в національному
законодавстві країн, що приймають іноземні інвестиції, в міжнародних
багатосторонніх і двосторонніх договорах, а також в двосторонніх угодах про
заохочення і взаємний захист капіталовкладень.
В свою чергу, реалізація гарантій прав і законних інтересів іноземних
інвесторів можлива як за допомогою відповідних національних органів державреципієнтів іноземного капіталу, так і міжнародних органів, в сукупності
утворюють систему органів, що сприяють реалізації правових гарантій
іноземних інвесторів.
Тим часом визнання і приведення у виконання іноземного арбітражного
рішення також відбувається з урахуванням особливостей положень
національного законодавства приймаючої іноземні інвестиції держави, що має
відповідати не тільки інтересам іноземного інвестора, але також і інтересам
даної держави. Вироблені рекомендації щодо вдосконалення національних і
міжнародних гарантій, що надаються іноземним інвесторам, визначено напрями
їх вдосконалення.