Державна гуманітарна політика у становленні громадянського суспільства в контексті національної безпеки України

Abstract

З розвитком демократії та громадянського суспільства в Україні гуманітарна політика набуває нових можливостей і стає особливою інструментом регулювання політичних відносин. Можливості його висловлювання та трансляції у вищі ешелони влади збільшуються з розвитком інтернету, що посилює його вплив на політичну сферу життя суспільства та стимулює процес розвитку демократії та громадянського товариства. Водночас з розвитком інформаційних засобів комунікацій з'являються нові можливості і для маніпулювання суспільним думкою. Високий ступінь включеності громадської думки до процесу державного управління породжує також певні проблеми, обумовлені переважно недостатньою компетентністю суб'єктів громадської думки з тих чи інших політичних питань, особливо у питаннях забезпечення національної безпеки. Сучасні війни виходять сьогодні за межі свого звичайного розуміння як конфлікту у формі збройного протиборства. З'являються нові майданчики для війни, такі як кіберпростір. Сьогодні дедалі активніше ведеться боротьба за свідомість людину, яку можна кваліфікувати як інформаційно-психологічну боротьбу. Гуманітарна політика як одна з форм прояви психічного сприйняття мас навколишньої дійсності, є об'єктом цієї боротьби, і тому особливим чином впливає на забезпечення національної безпеки. Цей вплив може мати позитивний характер, коли суспільство активно протидіє тим явищам (процесам), які можуть загрожувати національній безпеці. Воно може носити і негативний характер. Приклад негативного впливу на національну безпека є «кольорові революції», коли під гаслами свободи, рівності, братерства знищуються державний суверенітет, збройні сили, економіка, промисловість, різко падає рівень громадського та індивідуального добробуту, якість життя, руйнується територіальна цілісність. Формування політичними силами певної свідомості громадян, їхньої громадської думки стає інструментом підготовки та здійснення державних 4 переворотів. У зв'язку з цим формування громадської думки, що відповідає національним інтересам та досягнення позитивного його впливу на стан національної безпеки – важливе завдання суб'єктів забезпечення національної безпеки. Реалізація поставленої мети у магістерській роботі досягається вирішенням наступних дослідницьких завдань: 1. Дослідити громадську думку як інструмент регулювання політичних відносин у нових інформаційних та соціально-політичних умовах. 2. Розкрити сучасні інформаційні технології формування громадської думки як чинника її захисту від негативного зовнішнього впливу. 3. Виявити проблеми, характер та основні канали впливу громадської думки щодо забезпечення національної безпеки за умов нової української реальності. 4. Визначити пріоритетні напрямки та шляхи оптимізації впливу громадської думки на забезпечення національної безпеки. Гіпотеза дослідження полягає у припущенні про те, що з розвитком цифрових технологій роль громадської думки у державному управлінні підвищуватиметься, а його вплив на забезпечення національної безпеки України посилюватиметься. Теоретичну основу магістерського дослідження склали відповідні положення політичних та інших наук, праці вітчизняних та зарубіжних дослідників з проблем суспільного думки та теорії національної безпеки. В інтересах об'єктивного аналізу впливу громадської думки на забезпечення національної безпеки вивчено близько 80 наукових джерел, матеріалів науковопрактичних конференцій, дисертаційних досліджень, публікацій у наукових журналах, засобах масової інформації та інтернеті з досліджуваної теми. При цьому особлива увага приділялася роботам, в яких досліджуються проблеми впливу громадської думки на соціальні, політичні та оборонні процеси. Методологічну основу склали загальнонаукові засади дослідження явищ і процесів (об'єктивності, системності, достатньої основи, послідовності, 5 відносності, загальної зв'язку та ін.). У дослідженні застосовувалися загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, класифікації, абстрагування, аналогії) та приватні методи (критично-діалектичний, феноменологічний, формальнологічний, соціально-політичний). Особливе місце відводилося системному аналізу взаємозв'язку громадської думки та системи забезпечення національної безпеки. Наукова новизна полягає в наступному: – З позиції функціонально-діяльнісного підходу дано уточнене визначення поняття «суспільна думка» як сукупності поглядів та переконань різних груп людей, які виражають через канали комунікацій своє ставлення до соціально значущих явищ, подій та фактам дійсності; – Дана якісна оцінка сучасним цифровим технологіям в інформаційній боротьбі з формування громадської думки; – Розкрито сучасні канали висловлювання громадської думки та проаналізовано ефективність їх впливу на забезпечення національної безпеки; – Сформульовано основні умови інституціоналізації суспільної думки як способу підвищення його ролі в сучасній української політичної дійсності; – Сформульовані та обґрунтовані рекомендації щодо оптимізації впливу громадської думки на забезпечення національної безпеки. Основні положення, висновки та пропозиції магістерського дослідження доповнюють теоретичну базу забезпечення національної безпеки, роблять внесок у розвиток політичних наук та політичної практики. Результати дослідження розширюють уявлення про місце та ролі громадської думки у системі забезпечення національної безпеки, про реальні можливості громадської думки впливати на політичну сферу життя суспільства. Запропоновані напрямки та шляхи підвищення ефективності впливу громадської думки на забезпечення національної безпеки можуть знайти практичне застосування в органах державної влади та інститутах громадянського суспільства, чия професійна діяльність корелює із цією проблематикою