Державна політика національної ідентифікації в контексті соціально-політичної стабілізації в Україні

Abstract

У магістерській роботі були вивчені питання формування та сприйняття ідеї української ідентичності. Проаналізовано основні аспекти, пов'язані з проблемою самоідентифікації мешканців різних регіонів України. Тема множинної ідентичності громадян України було розглянуто у тих зовнішньополітичних орієнтацій, було проведено аналіз зовнішньої політики України, при цьому особлива увага приділялося темі цивілізаційного вибору країни. Трансформація зовнішньополітичного курсу України розглядалася у зв'язку з як внутрішньополітичними факторами, так і зі зміною сприйняття України з боку різних країн. Події кінця ХХ століття свідчили про припинення існування біполярної системи міжнародних відносин, за якої всі суб'єкти світової політики були тим чи іншим чином залучені до протистояння двох наддержав - СРСР та США. Новостворені держави на пострадянському просторі, до яких належить і Україна, вперше отримали можливість самостійно формувати зовнішньополітичний курс держави. Україна мала значні природні, економічними та людськими ресурсами для того, щоб стати одним із провідних країн західної Європи. Тим не менш, ряд внутрішніх проблем, насамперед соціальні та економічні наслідки розпаду СРСР, різке зниження рівня життя населення та політична нестабільність, не дозволили Україні проводити успішну та послідовну зовнішню політику. До середини 2000-х років керівництво України проводило «багатовекторну» зовнішню політику, прагнучи одночасно підтримувати партнерські відносини як із державами заходу, так і з країнами-сусідами, залишаючись при цьому нейтральним позаблоковою державою. У період президентства Віктора Ющенка (2005-2010) у зовнішній політиці України активізувалися євроінтеграційні та євроатлантичні процеси, спрямовані на перспективне входження країни у такі організації як Євросоюз та НАТО. 4 Однак це прагнення керівництва України не знайшло однозначної підтримки у мешканців країни. При цьому аналіз численних матеріалів соціологічних опитувань, і навіть результатів виборів у середині 2000-х рр. дозволяє говорити, що зовнішньополітичні орієнтації громадян України багато в чому пов'язані з регіоном їхнього проживання. Так, мешканці західної України підтримували курс на входження країни до Євросоюзу та загалом позитивно сприймали можливу інтеграцію з НАТО. У центральній Україні більшість жителів також виступали за більш тісні відносини з ЄС, у той же час кількість противників вступу до НАТО перевищувало відсоток прихильників цього кроку. Нарешті, мешканці південних та східних регіонів країни були більш схильні підтримати інтеграцію з державами СНД і категорично відкидали можливість входження до складу НАТО. Питання зовнішньополітичного вибору України є вкрай важливим, враховуючи особливе місце країни у системі міжнародних відносин. Підвищена увага до України з боку провідних світових держав пов'язано насамперед із її географічним розташуванням. Окрім цього, різний історичний досвід західних та східних регіонів країни, пов'язаний з їх тривалим перебуванням у складі різних європейських держав, що призвів до формування у їх мешканців різних культурних установок та зовнішньополітичних орієнтацій. Це, у свою чергу, зумовило особливе сприйняття України з боку держав ЄС та Росії, при цьому кожна зі сторін прагнула зберегти Україну у сфері свого впливу. Культурна близькість двох народів, масове поширення зарубіжної мови та стратегічні вигоди від тісної співробітництва визначили бажання Росії сприяти перетворенню України з нейтральної держави на ключового партнера на східноєвропейський регіон. Однак події останніх років свідчать про те, що нинішня політична еліта України зробила свій зовнішньополітичний вибір на користь подальшої інтеграції з державами ЄС та тісної співпраці зі США. Незважаючи на даний процес, що триває і зараз, налагодження відносин між державами СНД та Україною є важливим завданням, необхідної для 5 забезпечення стабільності у східноєвропейському регіоні. Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що питання, пов'язані з процесами формування та розвитку ідеї української ідентичності, мають великий вплив на суспільнополітичний розвиток України. Різні аспекти української ідентичності тісно пов'язані із проблемою зовнішньополітичного вибору країни. Додатковий інтерес до цієї теми, безумовно, підігрівається драматичними подіями, що відбуваються в наші дні в країні, що переживає період черговий соціально-політичної трансформації та пошуку свого місця в сучасний світ. Виходячи з поставленої мети, було вирішено такі завдання: 1. Розглянути основні етапи формування української ідентичності. 2. Провести аналіз проблеми множинної ідентичності в Україною. 3. Вивчити динаміку процесу цивілізаційного вибору України в 1991-2021 рр. та її зв'язок із зовнішньополітичними орієнтаціями жителів різних регіонів України. 4. Дослідити вплив «зовнішнього фактору» на процес самоідентифікації української держави.