Державна політика розвитку енергетичної безпеки України: економічний та політичний аспект

Abstract

На сьогоднішній день енергетика є одним з найважливіших секторів економіки кожної країни, в тому числі і України, її безпека значиться як найважливіша частина національної безпеки в цілому, і економічної безпеки зокрема. З кожним роком спостерігається збільшення споживання енергії і задоволення попиту є пріоритетним завданням. Можна сказати, що на даний момент забезпечення енергетичної безпеки є актуальним напрямком, яке помітно зросла протягом останніх років в силу дії як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. У стратегії «Україна- 2050» Президент України звернув увагу на те, що «Україна є одним з ключових елементів глобальної енергетичної безпеки. Наша країна, що володіє запасами нафти і газу світового рівня, ні на крок не буде відступати від своєї політики надійного стратегічного партнерства і взаємовигідного міжнародного співробітництва в енергетичній сфері». В зв'язку з цим потрібно від органів державної влади обґрунтованого, раціонального і ефективного здійснення управлінської діяльності довгострокового характеру, спрямованої на забезпечення енергетичної безпеки країни.Останнім часом можна спостерігати і певну зміну акцентів у трактуванні самого поняття енергетичної безпеки. Якщо раніше під енергетичною безпекою розумілося виключно стабільне постачання основних споживачів вуглеводневими ресурсами, то тепер вона трактується значно ширше і включає в себе видобуток, транспортування і продаж на світових ринках. Відповідно, не тільки країни-постачальники, але і транзитні держави, споживачі, а також транснаціональні енергетичні корпорації, тобто представники всіх ланок енергетичного ланцюгу, повинні нести свою частку солідарної відповідальності. Таким чином, посилення взаємодії держави і суб'єктів господарювання в сфері економіки і енергетики можливо на базі міжгалузевих, міжрегіональних і міждержавних умов функціонування. Зазначені обставини, а також необхідність пошуку більш ефективних форм державного управління для забезпечення енергетичної безпеки країни з 4 урахуванням його соціальних аспектів і досягнення потрійного балансу «енергетика – економіка - екологія», визначили актуальність обраної теми дослідження. В даній магістерській праці дослідженні торкнулися теми управління енергетичної безпекою, так як без надійності і захищеності енергопостачання неможливо довгострокове соціально-економічний розвиток країни, підтримання обороноздатності, забезпечення цілісності та суверенітету. Окремі аспекти цих питань були розглянуті в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Мета магістерської праці полягає у вивченні теоретичних основ енергетичної безпеки і розробці науково-практичної рекомендацій по її комплексної оцінки та управління. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: - Дослідити сутність і значення системи управління енергетичної безпеки; - Розглянути особливості зарубіжного досвіду в управлінні енергетичною безпекою; - Дослідити методичні підходи в оцінці енергетичної безпеки; - Проаналізувати сучасний стан розвитку системи управління енергетичною безпекою; - Провести оцінку ролі паливно-енергетичного комплексу в забезпеченні енергетичної безпеки України; - Виявити тенденції розвитку рівня енергетичної безпеки на основі індикативного аналізу; - Виробити рекомендації щодо оцінки і розрахунку індикатора енергетичної безпеки України до 2030 року; - Запропонувати шляхи підвищення ефективності системи державного управління енергетичною безпекою. Об'єктом дослідження є паливно-енергетичний комплекс України, що забезпечує енергетичну безпеку країни. Предметом дослідження виступає сукупність управлінських підходів і методів оцінок енергетичної безпеки. Теоретичні та методологічні основи магістерської праці. Методологічною 5 базою магістерської роботи є системний підхід до вивчення економічних явищ, аналіз, методи порівняльного та інституційного аналізу, а також методи математичного, статистичного та економетричного моделювання економічних процесів. Теоретичною основою магістерської праці є фундаментальні праці українських і зарубіжних вчених в області системи управління енергетичною безпекою, а також законодавчих актів Президента України, постанови Уряду України, нормативні акти міністерств і відомств. Інформаційною базою послужили статистична звітність центральних органів виконавчої влади, міжнародних організацій, а також їх дослідження, інформаційні матеріали неурядових організацій, публікації у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ. Наукова новизна магістерської праці полягає в наступному: - Уточнені і поглиблені теоретичні положення, що розкривають сутність поняття «енергетична безпека» і запропонована авторська трактування даного терміну; - Автором в ході узагальнення різних індикаторів і агрегованих показників розроблений алгоритм оцінки індексу енергетичної безпеки країни, який може бути застосований в якості інструменту для моніторингу прогресу і аналізу бар'єрів в енергетичному секторі; - На основі аналізу та індикативного аналізу виявлено характерні тенденції розвитку паливно-енергетичного комплексу в забезпеченні енергетичної безпеки України і розроблена структурно-функціональна модель державного управління щодо забезпечення енергетичної безпеки з виділенням суб'єктів і об'єктів управління; - Обґрунтовано рекомендації по створенню управління, забезпеченню енергетичної безпеки при Міністерстві енергетики України, яке буде здійснювати системні і скоординовані дії на всіх рівнях влади в рамках виваженої державної енергетичної політики; - Розроблена структура енергетичної стратегії України до 2030 року з перспективою бачення до 2050 року, яка буде спрямована на підвищення енергетичної безпеки шляхом розвитку паливно-енергетичного комплексу 6 України, ефективне (раціональне) використання енергетичних ресурсів, а також поліпшення навколишнього середовища. Основні положення, що виносяться на захист: - Автором запропонована трактування терміну «енергетична безпека», яка позначає «стан захищеності об'єктів паливно-енергетичного комплексу від внутрішніх і зовнішніх загроз на основі реалізації системи тактичних і стратегічних заходів держави по забезпечення економічно доступними енергетичними ресурсами»; - Запропонований алгоритм оцінки агрегованого індексу енергетичної безпеки країни, який базується на 25 індивідуальних показниках, характеризують економічні, екологічні та соціальні аспекти енергетичної безпеки; - Розроблена структурно-функціональна модель державного управління по забезпеченню енергетичної безпеки з виділенням суб'єктів і об'єктів управління;- Розроблено проект положення про управління по забезпеченню енергетичної безпеки при Міністерстві енергетики України; - Розроблено проект структури енергетичної стратегії України до 2030 роки з перспективою бачення до 2050 року, яка повинна бути вбудована в ієрархію системи документів державного планування. Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що в роботі містяться конкретні рекомендації щодо вдосконалення системи державного управління енергетичною безпекою в Україні, засновані на комплексному аналізі теоретичних і практичних аспектів досліджуваної проблеми. Також результати магістерського дослідження можуть виступити в якості джерела наукової та практичної інформації для фахівців відповідних відомств, викладачів вузів та інших зацікавлених осіб.