Формування державної політики соціалізації молоді у закладах вищої освіти в Україні

Abstract

Актуальність вивчення проблеми планомірної соціалізації молоді визначається динамізмом соціальних процесів, що відбуваються в українському соціумі в умовах глобального ринку праці та інноваційної економіки. Тому сьогодні як ніколи зростає значимість вітчизняної науки, покликаної стати «локомотивом» соціально-економічного розвитку країни. Крім того, складність сучасної економічної та геополітичної ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна, настійно вимагає якнайшвидшого модерного ривка, забезпечити який покликана, в першу чергу, вітчизняну науку. У свою чергу, це породжує підвищення рівня вимог до професіоналізму сучасного розвитку, який повинен володіти творчою здатністю, створювати інноваційний продукт. Однак креативність та інноваційність наукового продукту багато в чому залежить від ефективності наукової діяльності молоді, здатної, в силу своїх вікових соцікультурних характеристик, більш інших вікових груп до інноваційного праці. Специфіка і характер наукової праці створюють особливий тип особистості, який формується в результаті складного і суперечливого процесу планомірної соціалізації. З одного боку, сьогодні перед молодими вченими відкривається більше можливостей для професійної самореалізації, ніж двадцять років тому: - Виросло міжнародне наукове співробітництво; - Наука стала більш відкритою і демократичною; - З'явилася можливість за допомогою наукових фондів брати участь в розробці перспективних наукових напрямків; - В регулюванні творчої наукової діяльності зникла ідеологія і значно ослабло адміністрування. З іншого боку, знизився рівень фінансування освіти і науки з боку держави, впав рівень доходів вчених в порівнянні з доходами інших соціальних груп, знизився рівень академічної культури і престижу викладацької та наукової діяльності в суспільстві, змінилися мотивації до наукового і 4 викладацькому праці. Існуюча на сьогоднішній день депривація молоді, крім перерахованих вище обставин, пов'язана також з обмеженим числом можливостей для здійснення планомірної соціалізації і недоліком в стартових майданчиках для реалізації свого творчого потенціалу. Тому в сучасних умовах вітчизняної науки молодому вченому доводиться постійно змінювати свою соціальну траєкторію, намагатися адаптуватися до існуючих соціальних структур і ринкового механізму, що ускладнює процес його планомірної соціалізації. В результаті привабливість вітчизняної наукової діяльності як однієї з професійних сфер для молоді істотно знизилася, про що свідчать постійне скорочення чисельності в науковій сфері і триваючий процес «відтоку мізків» за кордон. В зв'язку з цим дослідження планомірної соціалізації молодих людей в науці має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Мета дослідження полягає в отриманні нового соціологічного знання про специфіку планомірної соціалізації молоді в контексті зміни ролі науки і наукового співтовариства в українському суспільстві. Реалізація поставленої мети здійснюється шляхом поетапного вирішення наступних дослідницьких завдань: 1. Проаналізувати зміст концепту «молоді освітяни»; визначити соціальні характеристики і місце даної групи в структурі наукового співтовариства в сучасній України. 2. Систематизувати теоретичні підходи до аналізу категорії «професійна соціалізація» та розробити теоретико-методологічний конструкт дослідження планомірної соціалізації молоді. 3. Проаналізувати етапи і умови планомірної соціалізації молоді в сучасному українському суспільстві; вивчити місце і роль наукового етосу в цьому процесі планомірної соціалізації молоді. 4. Виявити особливості трансформації економічних і соціокультурних факторів планомірної соціалізації молоді в сучасному українському суспільстві. 5. Дослідити специфіку планомірної соціалізації молоді; сформулювати 5 комплекс заходів щодо підвищення ефективності соціалізації молоді в сучасному українському науково-освітньому просторі. 6. Визначити особливості інноваційної діяльності молоді як стратегічний ресурс їх планомірної соціалізації в сучасній України. Гіпотеза магістерського дослідження полягає в припущенні про те, що трансформація установок молоді, що має індустріально-модернізаційну підставу, свідчить про прийняття моделі економічно орієнтованої поведінки, що, поряд з трансформацією самої науки, веде до зміни наукового етосу, що розуміється як емоційно насичений комплекс нормативних цінностей, що розділяється членами наукового співтовариства (Р. Мертон). В результаті науковий етос, як традиційне умова планомірної соціалізації молоді, поступово перестає функціонувати, а особливу значимість починають набувати такі фактори і ресурси планомірної соціалізації молоді, як інноваційна діяльність, інституційні параметри функціонування науки і освіти, соціальноекономічні умови для роботи, науково-технічна державна допомога тощо. Тому заходи, здатні підвищити ефективність планомірної соціалізації молоді, ймовірно, повинні включати в себе відтворення на загальнодержавному рівні інноваційних та інституційних соціальних ресурсів. Наукова новизна дослідження визначається сукупністю отриманих результатів, які розкривають характер, зміст і особливості соціально-планомірної соціалізації вітчизняної наукової молоді змістовно збільшуючи наукові знання полягає в наступному: 1. Проведено соціологічний аналіз концепту «молоді освітяни» і дано його авторське визначення; виявлена композиція соціально-професійної групи, яка визначається через її статусно-рольову позицію; показані місце і специфіка даної групи в структурі наукового спільноти, яка характеризується двоїстим характером формуванням статусу, неузгодженістю ряду статусних елементів, сильною залежністю від наукової державної політики, недостатнім рівнем розвитку інноваційних практик. 2. Розроблено методологічний конструкт дослідження планомірної соціалізації молоді, заснований на поєднанні теорії суспільного відтворення з 6 елементами стратифікайного та інституційного підходів, що дозволяє сформулювати авторську інтерпретацію поняття «професійна соціалізація». Освітня соціалізація розуміється як багаторівневий процес, спрямований на засвоєння особистістю спеціальних знань, соціально-професійних умінь і навичок, цінностей і норм для досягнення високого професіоналізму як основи ефективності професійної діяльності, і орієнтований на розвиток інноваційних, адаптаційних і інтеграційних якостей індивіда, необхідних для ефективного включення в професійно-трудове співтовариство. 3. Виявлено та досліджено етапи планомірної соціалізації молоді, які включають в себе студентство (бакалаврат, магістр), навчання в магістратурі та навчання в аспірантурі; вивчений в якості традиційного умови планомірної соціалізації науковий етос і обгрунтована неминучість трансформації образу розвитку класичного типу в ціннісної системи молоді в умовах ринкової економіки. 4. Виявлено об'єктивні і суб'єктивні чинники планомірної соціалізації молоді і обгрунтовано, що на професіоналізацію молоді впливають соціальноекономічні умови їх роботи, науково-технічна державна політика, стан інститутів науки та освіти, трансформація внутрішньої мотивації наукової діяльності у молоді. 5. Показано специфіку планомірної соціалізації молоді в сучасному українській суспільстві і встановлена кореляція між етапами планомірної соціалізації і трансформацією ціннісних орієнтацій майбутніх науковців; доведено, що в умовах лібералізації економіки традиційне умова планомірної соціалізації молодого розвитку, що складається в освоєнні особливого наукового етосу, поступово перестає функціонувати. 6. Доведено, що одним з основних ресурсів планомірної соціалізації молоді є інноваційна діяльність і визначена змістовна складова інноваційного потенціалу молодого розвитку; виявлені бар'єри в розвитку його інноваційного потенціалу, пов'язані з недостатнім рівнем розвитку інноваційних практик (знання в області інноваційного менеджменту), підприємницьких та лідерських 7 навичок, здатності до роботи в міжнародній науковій комунікативної середовищі, навичок організації української спілки для молоді. Науково-практична значущість магістерського дослідження полягає в тому, що його результати можуть використовуватися при вдосконаленні системи управління наукою, освітою, науково-інноваційною діяльністю; при розробці та вдосконаленні науково-інноваційної та науково-технічної політики на різних рівнях; при формуванні базисних принципів інноваційної дослідницької культури молоді. Різні положення і висновки, а також безпосередньо матеріали магістерського дослідження можуть бути використані при розробці та модернізації як базового курсу по соціології, так і різних спецкурсів (соціологія освіти, соціологія науки, соціологія інноваційної діяльності, управління персоналом, соціальний менеджмент та ін.).