Короткий опис(реферат):
Переломи проксимального відділу стегнової
кістки залишаються важливою не тільки медичною проблемою, але й
соціальною. Особливе місце серед переломів кісток нижніх кінцівок займають
переломи шийки стегнової кістки, які часто виникають у літньому та старечому
віці внаслідок незначної травми. Частота переломів у даної категорії клієнтів за
останні 65 років у всьому світі зросла з 135,5 до 612,7 випадків на 100 тис.
населення. Якщо у 1990 р. у всьому світі зареєстровано близько 1,3 млн. таких
переломів, то до 2050 р. очікується зростання цього показника до 4,5-6 млн. осіб.
Наразі в Україні відсутня офіційна статистика поширеності таких переломів,
практично не проаналізовано стан надання допомоги хворим із переломами
зазначеної локалізації, медико-соціальні наслідки і результати лікування різними
методами.
Перелом стегна є важливим і виснажливим захворюванням для людей
похилого віку, особливо для жінок. Епідеміологічні дані в різних країнах
різняться, але, за оцінками експертів, на сьогодні переломи стегна трапляються
приблизно у 18% жінок і 6% чоловіків. Хоча стандартизована за віком
захворюваність поступово знижується в багатьох країнах, цей процес значно
переважає старіння населення. Таким чином, очікується, що кількість переломів
стегнової кістки у світі зростатиме. Прямі витрати, пов'язані з цим
захворюванням, величезні, оскільки воно вимагає тривалого періоду
госпіталізації та подальшої реабілітації. Крім того, перелом стегна асоціюється з
розвитком інших негативних наслідків, таких як інвалідність, депресія та
серцево-судинні захворювання, що призводить до додаткових витрат для
суспільства. У той же час, все більше уваги приділяється іншим
остеопоротичним переломам, таким як переломи хребців, які пов'язані з
негативними наслідками для здоров'я та величезними витратами.
Повернення до соціального життя після перелому стегна є основним
питанням для пацієнтів і визначальним фактором їхнього одужання. Однак,
сприйняття пацієнтами соціального життя після перелому стегна варіюється і
залежить від контексту.
Успіх реабілітаційної терапії для пацієнтів з травмами опорно-рухового
апарату залежить від своєчасного та інтенсивного застосування. Реабілітаційні
заходи слід призначати якомога швидше після травми або операції.
