Короткий опис(реферат):
У статті розглянуто механізми інноваційної кооперації які є актуальними на даний момент часу і для під
приємств, що входять до складу вітчизняного військово-промислового комплексу, а саме: кластери, мережі,
консорціуми, платформи, екосистеми. Визначено, що кластери є найпопулярнішим і добре вивченим меха
нізмом інноваційної кооперації хоча у науковому середовищі спостерігаються і скептичні погляди щодо мож
ливостей застосування кластеризації для зростання інноваційності підприємств високотехнологічних галузей.
Охарактеризовано механізм «інноваційних мереж» який прийнято вважати основою розвитку високотехно
логічного сектору економіки держави та зазначено, що до «інноваційних мереж» можна віднести будь-яке
об'єднання, побудоване на умовах контракту, або на угодах про «партнерство» чи «наміри», що застосовує
оновлене поняття механізму. Зазначено, що "інноваційні", "науково-технічні", "науково-виробничі" консорці
уми, будуються на основі контрактів укладених між рядом суб'єктів, із зазначенням операцій інноваційного
циклу закріплених за ними. Закцентовано увагу на тому, що механізм "інноваційних платформ» з'явився як
результат створення підприємствами лідерами високотехнологічних галузей глобальних технологічних стан
дартів, а сама платформа власне і є технологічним стандартом, у розвитку та масштабуванні якого зацікав
лений насамперед лідер.
