Короткий опис(реферат):
Досліджено сучасні виклики і перепони публічно-управлінського підходу до форму¬вання громадянського суспільства. Конста¬товано, що знання про державно-правові закономірності є, передовсім, осягненням сукупності каузальних детермінант, що обов’язково виражаються у їхньому прояві. Обґрунтовано, що вивчення зазначених дер¬жавно-правових закономірностей управління як соціального феномена неможливе без аналізу причин їх виникнення. Чим більше інформації про причини тієї чи іншої події, тим імовірніше адекватне формулювання змін процесів у державно-правовій сфері. Окрім того, керуючи причинами, конструю¬ючи їх, чи навпаки, усуваючи, можна впли¬вати і на саму закономірність, полегшуючи чи обтяжуючи її реалізацію. Зауважено, що таке становище дає змогу стверджувати про державно-правові закономірності управ¬ління як про обумовлені різноманітними детермінантами, що існують у момент дії. У цьому випадку багатоманітність причин обумовлює прояв будь-якої закономірності в управлінській сфері, що безпосередньо продукуються у владних відносинах у дер¬жавно-правовій сфері. Таким є механізм здійснення державної влади, а отже і зако¬номірності її функціонування. З’ясовано, що узгодження управлінських дій призводить до встановлення між ними вертикальних зв’язків – субординаційних відносин. Своєю чергою, налагодження між ними аналогіч¬них горизонтальних зв’язків трактується як координація, тобто поєднання двох і більше однорівневих дій, що забезпечують досягнення запланованого результату. Чим вища міра відповідності системи, що нею управляють, тим ефективніший резуль¬тат управління як діяльності.
